Преса
2000 рік
2000, Остап Сливинський, POSTUP - Поступ №134 (578), 11 серпня
...Вечором відбувся товариський бенкет у домі Агатона. Зібрані гості перед вечерею умовили ся провести вечір не на піятиці, але на розмовах.., аби кождий із присутніх за чергою виголосив промову на честь Ероса. Іван Франко. З передмови до Платонового “Бенкету”. Далі...
2000, Катерина Сліпченко, Поступ, 20 жовтня
Те, що давно очікували у Львові, нарешті сталося. Цього вік-енду відбулася прем’єра вистави “Хвала Еросу” за платонівським “Бенкетом” у театрі ім. Леся Курбаса (режисер Володимир Кучинський, переклад Уляни Головач, сценографія Олександра Оверчука, костюми Ольги Баклан, консультант зі співу Наталка Половинка). І відбулася саме тоді, коли мала відбутися: восени, коли повно винограду і людство дякує покровителеві вина та театру Діонісу; напередодні театрального фестивалю, адже вистава – театр у самій суті цього слова; в останні дні бабиного літа, коли, здається, саме повітря сповнене сонця, гармонії та вдячності. Далі...
2000, Наталія Шевченко, Діалог з Володимиром Кучинським про метод
Кожна культурна традиція веде до релігійного простору як серцевини культури. Але кожна культура з часом набирає певні неправдиві штуки. Мене ж цікавить такий модуль, механізм, яким можна було скористатися, незалежно від псевдонашарувань, який був би більш гуманістичний. Далі...
1998 рік
1998, Interviewed by Halyna Kanarska, The Day
Volodymyr Kuchynsky, founder and artistic director of the Les Kurbas Youth Theater in Lviv, received his academic training at Moscow’s prestigious GITIS State Institute of Theatrical Art, under the able guidance of Anatoly Vasiliev, prominent Soviet stage director. Like all the other students (varying in talent and professional level), Kuchynsky learned from his teacher the main idea: for a creative personality the theater is not a place of work or career; it is a philosophy of life, a world view. A certain principle of cultural creed, healthy youthful aggressiveness, the idea of national rebirth. This was precisely what determined his concept of a new Lviv drama company. Далі...
1998, Irving Wardle, I'HOSPECT #51, december
What happens to superannuated critics? They become judges at international drama festivals. Few are as bizarre as the one just held in the historic heart of the Ukraine Далі...
1998, Julie-Anne Franko, The Ukrainian Weekly, April 5, 1998, No. 14 Vol. LXVI
From its inception in 1988, the Les Kurbas Theater had aimed to develop theatrical methods and practices upon which a new stage (or rather, renewed stage) of Ukrainian theater could emerge. Далі...
1998 рік, Катерина Сліпченко, Професія: Режисер, Кіно-Театр №3
Всі матеріали про театр починалися фразою, яку давно хтось вжив: "Театр починався з заборони", - але коли гострота боротьби дещо притупилась, цікавіше говорити про речі мистецькі... Далі...
1997 рік
1997 рік, Катерина Сліпченко, НОВА ХВИЛЯ, ч. І, ІІ
Мистецтво жити, коли вимагається мистецтво виживати, мистецтво творити, тобто творити мистецтво... На таких засадах виник Львівський театр ім. Леся Курбаса. За роки свого існування театр кілька разів змінив форму, не змінюючи змісту. Тобто, пройшов кілька етапів у пошуках істини. На мою думку, успіх театру на всіх етапах існування полягає не у пошуках авангардної форми чи у деклараціях нового напрямку, а в усвідомленні необхідності руху. Межі пізнання немає. Обираючи театральну гру методом, театр виставою фіксує лише певний усвідомлений факт, що, в свою чергу, теж перевіряється грою. Далі...
1996 рік
1996 рік, Сергій Васильєв, "День" №29
Художній лідер Львівського молодіжного театру імені Леся Курбаса Володимир Кучинський належить до найавторитетніших постатей українського „молодого театру”. Популярним його зробили не лише надзвичайно делікатна вдача, м’який, товариський характер і, як на мене, навіть не гучні вистави, увінчані лаврами мало не на всіх фестивалях. Далі...
1996 рік, Галина Канарська, "Культура і життя" №49
Визначний режисер і теоретик театру Антонен Арто стверджував, що «сцена — це фізичне і конкретне місце, яке вимагає заповнення», її «можна примусити говорити власною конкретною мовою». Далі...
1996 рік, Володимир Кучинський, "Культури і життя"
Я не знаю, чи люблю театр. Але, переводячи в гру, у виставу структури драматургії, я маю можливість спілкуватися з автором як із знайомим, як з приятелем. Далі...
1995 рік
1995 рік, Лариса Онишкевич, доповідь на конференції славістів, Нью-Йорк
Володимира Кучинського – засновника та художнього керівника Львівського молодіжного театру ім. Леся Курбаса називають „українським Пітером Бруком”. Звичайно, варто задуматись, чи це порівняння викликане оцінюванням впливу режисури В. Кучинського на український театр, чи схожістю стилю П. Брука і В. Кучинського. Далі...
1994 рік
1994 рік, Любовь Лебедина, Театральная жизнь №2
Именно об окружающей атмосфере, ее питательной среде, рождающей неповторимость личности, о свободном сознании в условиях жесткого тренинга и о многом другом, что позволяет преодолевать невозможное, я задумалась, встречаясь с молодыми коллективами на Первом международном фестивале театральных мастерских во Львове, девиз которого — «Творчество — метод и практика» — впрямую отвечал проблеме воспитания художника. Далі...
Larissa M. L. Z. Onyshkevych, Slavic and East European Performance Vol. 15, No. 1
They call Volodymyr Kuchynsky "the Ukrainian Peter Brook," Kuchynsky being the artistic director and founder of the Lviv Ukrainian Les Kurbas Theatre. One may stop to consider whether this honorable label is properly assigned and decide that perhaps it is more so in terms of his impact on the Ukrainian theatre rather than his similarity of style with that of Brook. The similarity can be found in a heavy reliance on experimentation; in a constant pursuit for their own theatre, of another form of expression, just the right speed of movement, the right way of speaking, the proper length of an experiment, and the right proportion between dimension and space in particular situations.' Another similarity may be found in their constant reliance on the European theatrical heritage. Далі...
1990 рік
1990 рік, Віхта Сад, СвітоВид, Нью-Йорк
Щодня маємо сумну нагоду наразитися на стіну мовчання. Мовчить преса, мовчить радіо, хоча йдеться не про громіздкі за обсягом аналітичні жанри рецензії і відгуку, а про елементарну інформацію — про оголошення. Бо ж дрібки афішок чи репертуарного щитка в центрі міста таки замало на чималеньке місто. Що дається взнаки: фінансова неспроможність госпрозрахункового театру, недостатня активність адміністрації? — про це можна тільки здогадуватися, але доки не відлагодиться реклама, молодіжний експериментальний театр буде "мати справу з випадковим глядачем, і не доста тоді ні акторського, ні режисерського труду, аби глядач став "своїм". Зрештою, й сама я потрапила на "Двір короля Генріха ІІГ, випадково узявши квитки в колеги... Далі...
